Афганістан – болить в моїй душі.

         15 лютого ми відзначаємо 27 річницю як день виводу радянських військ з Афганістану. Дорогими гостями на нашому святі були: Анатолій Сидорович,  Опанасюк, Іван Петрович Боюка, Юрій Іванович Бричка, Іван Миколайович Сорока та Іван Васильович Карпюк. Потрапивши на палаючу афганську землю наші воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

Була війна жорстока і кривава.

Горів вогонь і забирав життя

Учасникам боїв довічна буде слава!

І вічна пам'ять тим, хто йшов без вороття!

                   Чи є у війнах переможці? Ні. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжній ад.

         Закінчилась війна. Багато воїнів – інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам'ять.

Минають дні, ідуть роки

Життя листки перегортає.

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

         Ведучі   І.С.Єремейчука та С.П.Трохимчук   презентували спогади далекого минулого Афганістану, дарували багато теплих слів гостям свята, а учасники вечора : Бричка К.М.(вчитель української мови та літератури) , учні 9-а класу Антикало Наталія,  9-б класу Опанасевич Олександр, 8-а класу Трофимов Трохим, 5-в класу Лукянчук Наталія, Осипчук Аліна – дарували всім присутнім пісні, вірші.

         Не забуваймо про подвиги наших героїв, адже на них виростає наше підростаюче покоління.